За дослідженнями Вікентія Хвойки, територія Протасового Яру була місцем мисливського поселення: ці схили ще пам’ятають, як древні люди тут заганяли й добивали мамонтів.
Наприкінці ХІХ століття під час розширення Печерської фортеці сюди переселили мешканців Печерська. Ті, швидко ввімкнувши бізнесову жилку, викупили пасовища в села Совки й почали забудову та господарювання; а після Другої світової місцеві жителі та працівники Інституту цукрових буряків укріплювали схили, висаджували сади. У 1966 році урочище отримало статус парку відпочинку.
У 2001-му міська влада проклала через яр дорогу. Здавалось би, гарна ініціатива – але частину території раптом передали у приватну власність із новим цільовим призначенням. Згодом ще 4 гектари отримала компанія ТОВ «Протасів Яр». Після завершення договору оренди землю повернули місту, але з’ясувалося, що її якимось дивововижним чином знову передали в суборенду.
26 квітня 2007 року Київська міська рада незаконно передає в оренду 3,23 гектарів у Протасовому Яру.
6 червня 2018 року, через рік після завершення терміну оренди, між ТОВ «Бора» та ТОВ «Дейтон Груп», яка належить Геннадію Корбану, підписано договір суборенди на цю територію (також незаконно).
Бенефіціарами компанії є (неочікувано) знову Геннадій Корбан, його бізнес-партнер Олег Левін і київський бізнесмен Ігор Кучеренко (якого пов’язують із колишнім організованим злочинним угрупованням).
Звідси і починається епохальна війна за Протас.
16 червня 2019 року Ратушний та його сусіди подають позов до Окружного адміністративного суду Києва з вимогою скасувати незаконний дозвіл на будівництво, виданий ТОВ «Дейтон Груп». І вони виграють цей суд. Проте у цього виграшу є ціна.
Протягом травня-червня 2019 року на мешканців Протасового Яру нападають. Поліція не захищає учасників протестів, місцевих жителів.
Рому це не дивує – він ніколи не довіряв поліції. Точніше, ніколи не довіряв мусорам.
* * *
2011. Ніч. Солом’янка. П’яна бійка, а схоже – майже вбивство. Дуже близько. Вони із Закревською – випадкові свідки.
– Женю, ти що. Не можна дзвонити в міліцію. Ніколи не можна дзвонити в міліцію, звертатися до ментів. Ти що, не знаєш? Вони не допоможуть. Буде тільки гірше.
Ромі було десь чотирнадцять років – це ще зовсім дитина чи вже ні?
У Закревської, звісно, ніколи не було ілюзій щодо міліції. А тоді – ще менше, ніж зазвичай. Але така жорстка установка в чотирнадцятирічного хлопця дуже різко вставляє мозок на місце.
І він, як виявилось, завжди мав рацію.
* * *
24 червня 2019 року о 14:00 Роман Ратушний отримує прямі погрози від одного з керівників охорони на незаконному будівництві на Протасі. У присутності офіцера Нацполіції охоронець каже: «Я тебе знайду і зламаю хребет». Цей самий чоловік уже раніше нападав на Романа.
* * *
Рома з розмаху кидає телефон у стіну. Мама дивиться на це зі стоїчним жалем – мобілка була дорога, і купив її молодший син недавно.
Зустріч щодо Протасу очевидно пройшла не дуже.
Рома вірить у людей. Бачить, у чому хтось може себе найкраще проявити, і веде людину саме в ту справу, яка їй підходить. Але інколи Ратушний комунікує занадто складно для громади – апелює до алюзій, літератури, світової практики. Мама намагається натякнути, що часом треба говорити простіше, але Рома не здається – годинами переконує, пояснює, мирить між собою посварених, відпоює кавами і невтомно утримує всіх у спільному полі захисту Протасу.Але буває, що повертається після глобальних зустрічей змучений, злий і ледь не плаче. Зовні виважений та незмінно інтелігентний, вдома хлопець вибухає: бігає по кімнаті, матюкається, кидає предмети, ледве стримує сльози.
Ромі страшно шкода часу на зустрічі, де конструктиву – відсоток, а решта – годинами «хто кому Рабінович». Людей постійно доводиться контролювати і штовхати. Але уже зранку він знову піде це робити – бо він вірить у спільноту, яку кує своїми ж руками.
* * *
І не взяв лицар срібла, не вбрався в шовкові шати
Не змогли його ні продати ні купувати
Бо не можна монетою мідною придбати
Того в кого серце зі злата
14 серпня 2019 року адвокат Андрій Смирнов*, представник забудовника, контактує з Ратушним. Рома іде на зустріч. Його мета – передати позицію громади Протасового Яру: забудові тут не місце. Рома пропонує єдино можливий варіант – відмову від планів будівництва з боку Олега Левіна та Геннадія Корбана.
На початку зустрічі Ратушний намагається пояснити: особистого конфлікту між ним і «бізнесменами» немає. Проблема – в ігноруванні юридичних ризиків ще на етапі аудиту. Саме ці прорахунки унеможливили будівництво.
Смирнов слухає, але швидко змінює тон. Переходить до тиску. Чи то «доброзичливо попереджає», чи прямо погрожує. Каже про методи вирішення питань, які йому добре відомі як адвокату, й дає зрозуміти – або «мальчік» бере гроші – 50 тисяч доларів, або «мальчік» їде в ліс.
«Якщо ми не дійдемо до компромісу, я подзвоню Олегу (Левіну) і скажу, що не зробив роботу, бо мені не потрібні стрілянина і так далі», «Я можу бути конструктивним переговірником між тобою і бізнесом, але якщо ми не знайдемо спільної точки – усі ці крадіжки, побої і кров шкодять репутації, і я участі не братиму».
28 серпня 2019 року Геннадій Корбан погрожує Ратушному через Facebook.
Усі погрози Рома і Женя несуть до Служби безпеки України і Генеральної прокуратури. Проте що перші, що другі ігнорують заяву про вчинення злочину.
* * *
– Женя, привіт, вибач, що пізно. Але мене зупинила міліція, просять показати рюкзак. А в мене стійке відчуття, що я не зобов’язаний їм його показувати. Я правий?
Несподіваний дзвінок о другій ночі, восени, ще до всіх Майданів і Революцій, будить Женю. Вона тоді спить у готелі в Криму, перебуваючи на якомусь семінарі.
Напівсонна, вона намагається пояснити те, що багато разів обговорювали раніше. Згідно з пунктом 6 статті 11 Закону України «Про міліцію», огляд особи чи речей, будь-яке вилучення – зокрема тимчасове, зокрема фотоапарата – міліціонер має право здійснювати лише щодо затриманих, лише під протокол і лише у присутності двох понятих. І за жодних обставин не має права щось знищувати – зокрема стирати інформацію.
– Так, дякую, зрозуміло... А можеш їм це все сказати? Я зараз передам слухавку. Бо я ж підліток – з моїх вуст це звучить не дуже переконливо. Я вже намагався щось подібне пояснити.
– Давай.
У слухавці чути:
– Можете поговорити з моїм адвокатом?
– Добрий вечір, – каже Женя. – Скажіть, будь ласка, що сталося? Чому ви його зупинили? Він щось порушив?
На іншому кінці відповідають:
– Та ні, нічого не порушив. Тут просто хтось графіті малював, а потім він з’явився з рюкзаком. Ми просто хотіли перевірити. Я майже впевнений, що це не він. Такий ввічливий, розсудливий хлопець. А ви справді його адвокат? Нехай покаже рюкзак – і швидше розійдемось.
– Так, справді. Але я не можу його про це просити. Ви самі розумієте, що не маєте права вимагати цього. І він це розуміє. Усі чудово усвідомлюють, що простіше показати рюкзак. Але просте рішення – не завжди правильне. Я не можу просити його порушити те, що він дуже чітко знає про свої права. Можу лише запевнити: навряд чи це він малював.
– Так, мабуть... Усього доброго, молодий чоловіче, – каже міліціонер і передає слухавку.
– Дякую. Вибач, що потурбував. На добраніч.
Ще за годину – ще один дзвінок:
– А що ти йому сказала?
– За інформацію – сто баксів. Це називається «на добраніч»?!
* * *
15 вересня 2019 року один із охоронців на будівництві нападає на координаторку громади Протасового Яру Юлію Кононенко і вдаряє її по голові. У Юлії діагностують струс мозку і травму щелепи. Поліція відмовляється затримати нападника.
20 вересня 2019 року, в присутності свідків, Дмитро Нікітін, керівник охорони будівельного майданчика компанії, пов’язаної із забудовою Протасового Яру, погрожує Ратушному, Кононенко, Захарченку та їхнім родинам тілесними ушкодженнями, а також підпалом меблевого салону Кононенко. Він пропонує Ратушному погодити суму грошової компенсації за вихід з координації протесту проти забудови в Протасовому Яру. Нікітін заявляє, що інакше Ратушний «просто зникне», і обіцяє застосувати до нього фізичні тортури. Ратушний записує більшу частину розмови з Нікітіним на відео.
31 вересня 2019 року Роман Ратушний отримує інформацію, що його готуються викрасти і вбити.
Причина – повернення Геннадія Корбана.
Біля дому хлопця кружляють машини з дивними номерами; звернення до Володимира Зеленського анічігосінько не змінює в ситуації.
Через бездіяльність поліції, включно з кримінальним провадженням щодо публічних погроз від Корбана, Роман змушений змінити місце проживання і номер телефону.
* * *
– Не куриш, кинула? Серйозно? Стільки років курила – і кинула?
Женя автоматично бере з рук Ратушного сигарету і щоразу запитує себе, як можна вкотре так попадатись. Тим часом Рома продовжує – і що незнайоміша публіка спостерігає за шекспірівською постановкою, то драматичніше у Ратушного виходить.
– Знаю її з 13 років. Весь час палить. І тут раптом кинула? Ну-ну. Подивимось, наскільки тебе вистачить.
Насправді, Закревська не палить взагалі. Вся драматугрія побудована на тому, що поки Роман був неповнолітнім, та й згодом теж, вона принципово не купувала йому сигарети. Це був її особистий пунктик. Він, звісно, все одно курив. Але правило залишалося: вона йому не купує – і він навіть не має її про це просити.
Ратушний не раз намагався це оскаржувати. Жалівся, що це ейджизм, він її друг, і вони ж разом готують справи до суду, а тут така вражаюча нечутливість.
Ще одним аргументом юного курильщика була Женіна адвокатська діяльність: завжди, коли вона йшла до своїх підзахисних у СІЗО, таки купувала сигарети – для передачі підзахисним. В СІЗО пачка сигарет – це як валюта. Це єдине, що можна легально передати, і це правило хорошого тону. Так роблять багато адвокатів. Але Рома наводив цей аргумент, як неймовірну несправедливість, яку переживає він біднесенький.
– Навіть у СІЗО ти носиш комусь сигарети, купуєш, передаєш... А мені – ні, – драматично звинувачував її Ратушний у вибірковості й подвійних стандартах.
А вже коли став повнолітнім і зміг самостійно купувати сигарети, почав «мститися». Робив це спокійно, прораховано й методично.
Коли всі разом виходили на перекур, а Женя долучалася до розмови, він майже завжди простягував їй сигарету – так само, як усім, хто курив.
Робив це невимушено, з абсолютною природністю. Помсту подають холодною – у випадку Ратушного, не запаленою сигаретою.
* * *
Спершу Женя Закревська пропонувала варіант Роминого виїзду за кордон або хоча б в інше місто – з метою унеможливити фізичний напад. Але згодом стає зрозуміло, що навіть в іншому місті гарантій безпеки немає.
У підсумку Рома переїжджає до Жені – щоби зберігати контакт із подіями, і підтримувати зв’язок із командою. Його переховування організовують дуже ретельно. Сховано всі ознаки місця перебування: завішані вікна, обмежений візуальний і цифровий слід. Лише кілька найближчих людей знають, де саме Рома.
Проте Ратушний не зникає з судових процесів. Навпаки – активно бере участь у всьому, що стосується боротьби за Протасів Яр: проводить онлайн-зустрічі з командою, координує дії, планує подальші кроки. Всі його сили сконцентровані саме на цьому – він у темі щоденно, без відволікань.
Жені дуже складно дається стримувати хлопця – і дуже скоро стає зрозуміло, що вічно це робити не вдасться.
Так Рома Ратушний потрапляє до Брюсселя.
* * *
Коли єврокомісар Пітер Вагнер, голова Групи підтримки України Європейської Комісії у 2019 році, вперше бачить Рому Ратушного, він вирішує – цей хлопець не так часто носить костюм. Надто вже юний. І краватка, напевне, теж не його.
Звідки ж політику знати, що як тільки хлопцеві стукнуло 16, він почав носити костюми навіть серед спекотного літа та на барикади Майдану.
Уперше про Рому в Брюсселі дізнаються в грудні 2019-го. European Endowment for Democracy повідомляє, що до Брюсселя прибуде переслідуваний український активіст, аби презентувати свою діяльність і отримати підтримку. Ратушному уже довіряють – якщо за хлопця вступається EED, значить, він того вартий.
Ратушний зібраний, зосереджений і переконаний в тому, що робить. Говорить небагато.
«Йому би говорити більше, – бідкається Пітер, – це майбутній лідер, наше майбутнє». На Рому люблять ліпити різні ярлики – назви можуть мігрувати аж до «наш маленький Чорновіл».
Пітера вражає ця переконаність хлопця. У країні, яка нещодавно пройшла через Майдан і вже живе у стані війни, знаходиться хтось, хто відкрито виступає проти несправедливості – заради маленької ділянки землі у своєму районі.
Вагнер вважає себе немолодим чоловіком, і бачив різне; в юності теж захищав дерева у своєму районі і виступав проти забудов. Проте висловити свою думку в західних суспільствах – природньо і не страшно. Демонстрації, акції, критика – усе це відбувається без страху втратити свободу і безпеку.
В Україні Ромина діяльність прямо пропорційна підставлянню шиї під гільйотину.
За якийсь час Вагнер вирішує опублікувати в своєму твіттері фото із Ратушним і напис «Вражений сміливістю Р. Ратушного, Ю. Кононенко та багатьох інших активістів, які присвятили себе захисту урочища Протасів Яр, історичної зеленої місцини у Києві. Стурбований звісткою про погрози та напади на них».
Стається велика магія – вперше за багато місяців машини з незрозумілими номерами зникають з під будинку Роми.
Андрій Смирнов колишній заступник керівника Офісу президента України (2019–2024). У 2025 році Андрія Смирнова взяли під варту з правом застави в 18 мільйонів гривень. Заставу згодом внесли. Смирнову оголосили підозру в легалізації незаконно отриманих коштів і в отриманні хабаря в особливо великому розмірі. За версією слідства, він планував відмити гроші через будівництво приватних будинків загальною площею понад 300 квадратних метрів у рекреаційній зоні на Одещині.
